Табір толерантності (www.tolerspase.org.ua)

Слово "толерантність" означає єдність у різноманітті. Організатори двотижневого табору національних громад "Джерела толерантності", який уже вдруге відбувся в Україні, всім укладом таборового спільного проживання поставили перед дітьми питання: що об'єднує розмаїття народів і що роз'єднує людей за національною ознакою. Участь у таборі, що розмістився поблизу містечка Хуст у полікультурному Закарпатті, взяли близько 140 дітей від 17 національних громад (у тому числі група українців) - вірмени, кримські татари, румуни, євреї, угорці, греки, болгари, поляки, литовці, татари, росіяни, німці. Кожен новий день вони проживали національним життям того чи іншого народу, знайомлячись таким чином з традиціями і особливостями кожної національності і переконуючись: багатство культур, релігій і мов - це безцінний дарунок світові, який потрібно зберегти. Діти відчули: роз'єднує людей зло, об'єднує нації - людяність.

"Наш табір унікальний. Є табори, де збираються представники однієї національності, але їх робота дуже відрізняється від нашої. Такої ж програми більше ніде немає, бо тільки тут ми вивчаємо культуру одне одного".

Медіне Ібрагімова, вихователька від кримськотатарської громади

Діти й вихователі у "Джерелах" кожен новий день проживали, дивлячись на все очима іншої людини. Занурення в культуру починалося зранку. Пробудження - під звуки гімну України і народу, який вивчали в цей день, ранкова зарядка - під ритмічну музику цього народу. Знайомилися з мовою: кожному давали маленькі словнички на 15-20 слів. Кухарі в їдальні упродовж дня готували традиційні страви народу. На гуртку ремесел охочі опановували народне мистецтво. Приміром, у татарський день шили традиційні капці, в український - ліпили "жайворонків" і вирізали витинанки. На гуртку музики вчили пісню, на гуртку танців - національний танець. І на вечірньому концерті вже весь табір танцював і співав "мистецькою мовою" того чи іншого народу.

Вихователі "Джерел толерантності" на питання, навіщо потрібен такий табір, відповідали: "Для того, щоб у старості ми жили в мирній і багатій країні - Україні"; "Щоб люди стали добрішими. Адже всі дорослі виростають з дітей, і те, чого ми їх навчимо, потім дасть плоди"; "Чим більше ми знаємо про інших, тим більше цінуємо своє".

Організатори табору зверталися до громад з проханням надіслати національно активних дітей, бо вони не просто відпочивали у таборі, а й показували іншим, як живе їх народ.

"Сподіваюся, що діти передадуть своїм громадам те, чого навчилися від нас. І разом з нами відбудовуватимуть нашу Україну".

Алекс Френкель, вихователь від єврейської громади

"Діти їхали з табору з відчуттям, а точніше з переконанням, що Бог створив нас усіх різними за характером, темпераментом і національністю. Те, що Бог створив нас різними, не означає, що хтось кращий, а хтось гірший. Насправді Бог дуже мудрий. Бог створив гарний різноманітний світ. І наше завдання - зберегти це розмаїття. Переконати наших дітей у тому, що будь-яка інша людина рівна тобі самому, у неї немає переваг перед тобою, і навпаки - у тебе немає переваг перед іншим. Потрібно сприймати іншого таким, яким він є, з традиціями, звичаями, темпераментом, настроєм, характером. Власне, це і є невеликий секрет нашого демократичного майбутнього".

Йосип Зісельс, віце-президент Конгресу національних громад

Україна не є класично багатонаціональною країною, скажімо, як Росія, Індія чи Канада. Але не є і мононаціональною. Врешті, на сьогодні однонаціональних країн у світі, мабуть, і не існує, адже і у Франції, і в Німеччині, і в Англії є багато національних громад, діаспор різних народів: українців, греків, євреїв, турків, китайців, росіян. Так і в Україні.

Відомо, що за недовгий час існування Української народної республіки у 1917 році був прийнятий закон "Про національно-персональну автономію", до речі, тоді в Уряді УНР діяло окреме Єврейське міністерство. Згодом, за часів українізації було відкрито значну кількість шкіл, театрів та інших культурних установ, засобів масової інформації мовами представників народів, що проживали на українських теренах. У місцях їх компактного поселення були утворені так звані національні райони. Тоді ж українські вчені постійно поповнювали фонди Етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук (при якій було створено Кабінет нацменшин) цінними записами фольклору та зразками традиційного мистецтва болгарів, румунів, поляків, молдаван, євреїв… На вимогу "центру" українізацію припинили і тоді ж закрили національні школи і культурні установи меншин, ліквідували Центральний комітет національних меншостей при ВУЦВК та Раду національних меншостей при Народному комісаріаті освіти України. З приєднанням Західної України до СРСР такі ж порядки було заведено і там. Так, 1939 року у Львові було ліквідовано Музей єврейської культури. Повоєння в Україні - трагічний час радянських депортацій. Центральна влада за допомогою своїх ставлеників у регіонах "звільнялася" від людей, що заважали робити радянський світ однаково-посереднім. Були вивезені цілі українські села, цілий народ - кримські татари, також вірмени, болгари, греки, німці. Надалі запала глибока мовчанка стосовно виселених народів.

Порухи України до звільнення від радянського розуміння "дружби народів" дали можливість представникам усіх національностей, які проживають на теренах нашої країни, творити національні громадські організації, школи, соціальні центри. Однак соціологічні дослідження відзначають низький рівень толерантності серед населення України. Основною причиною цього дослідники вважають економічний і соціальний чинник.

Конгрес Національних громад України (віце-президент - Йосип Зісельс) створено у грудні 2001 року, його засновниками стали 10 громад. Створенню Конгресу передували конференції: "Проблема освіти в національних громадах України" (1997, було створено концепцію освіти в національних громадах України), "Проблеми соціального захисту в національних громадах України" (1998, запропоновано різні моделі соціального захисту для різних національних громад, побудовані на етнічних традиціях), з виховання толерантності (2000, звернено особливу увагу на вивчення трагедій, які спіткали свого часу кожен народ). Девіз Конгресу - інтеграція національних громад України в її громадянське суспільство.

Декларація принципів толерантності була проголошена та підписана 16 листопада 1995 року на ХХVIII Генеральній конференції ООН у Парижі. У Декларації сказано: "Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність - це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру. Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини… Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань… Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність" .

"Ми налаштовані розширювати табір. Надалі кожен регіон України може працювати з дітьми різних національностей, якщо місцеві громади співпрацюватимуть між собою. Деякі вихователі через кілька років будуть здатні керувати такими таборами і передавати свій досвід іншим. Ми зібрали фахівців з усієї України, вийшла гарна команда. Але ж такі мають бути в кожній області. Дуже важливо зберегти себе, свою самобутність, традицію, ставши частиною українського народу. Як це робити - ми вже трохи розуміємо, але ще не цілком. Крок, що був зроблений у таборі, - один. Треба зробити таких ще багато і разом".

Йосип Зісельс

Матеріали виставки «Джерела толерантності»

-------------------------------

Вступ

Митрополит Андрей Шептицький

Родина Глаголєвих. о. Олександр Глаголєв

Родина Глаголєвих. о. Олексій Глаголєв

Януш Корчак

Сергій Аверинцев

Петро Григоренко

Василь Єрошенко

Микола Лукаш

Дітячий табір «Джерела толерантності»

Солідарність політв'язнів у радянських концтабор

Матеріали виставки «Джерела толерантності»

--------------

Вступ

Митрополит Андрей Шептицький

Родина Глаголєвих. о. Олександр Глаголєв

Родина Глаголєвих. о. Олексій Глаголєв

Януш Корчак

Сергій Аверинцев

Петро Григоренко

Василь Єрошенко

Микола Лукаш

Дітячий табір «Джерела толерантності»

Солідарність політв'язнів у радянських концтаборах