Выставка Истоки Толерантности

головна

Фото та звіти виставок у містах

ЯНУШ КОРЧАК 1878 - 1942

Генрік Гольдшміт (Януш Корчак) - дитячий лікар, педагог і письменник, з 1910-х років працював у Варшавському притулку для єврейських сиріт. Він є автором багатьох чудових повістей і новел, серед яких - "Діти вулиці" (1901), "Моськи, Йоськи і Срулі" (1910), "Король Матіуш І" (1923); педагогічних праць, серед яких - "Як любити дитину" (1914) і "Право дитини на повагу" (1929).

Януш Корчак своїм життям і смертю відстоював шанобливе ставлення до дитини, до дитинства. Він зробив "відкриття", що його розвивають послідовники педагога в різних країнах світу: дитина - це не "майбутня людина", а справжня, сьогоднішня. "Ті, у кого не було безхмарного, справжнього дитинства, страждають усе життя". Педагог зазначав, що навіть війну з власне війною слід розпочинати в душах дітей, реформи в житті дорослих - з мудрого облаштування життя дітей, знищення расової нерівності й пригнічення - з недопущення цього у дитячі душі.

У Корчака був значний релігійний досвід - і християнсько-католицький, і юдейський, і східних віровчень, якими він дуже цікавився. Хоча вважав

себе атеїстом. Але він працював із сиротами і добре розумів їхню потребу в батьківському захисті. І у виховних закладах педагога-атеїста з'являється спеціальне приміщення - молитовня, де дитина може залишитися сам на сам з Богом. І розповісти йому про те, про що нікому іншому ніколи не зізнається. "Молитви" Корчака, написані від різних персонажів, розвивають уяву читачів і стимулюють їх вчитися ставити себе на місце іншого.

Януш Корчак був великим експериментатором, не сприймав будь-якої ортодоксальності й завершеності системи. Корчак казав дітям: "Ми не даємо вам Бога, бо кожен з вас повинен сам знайти Його у своїй душі. Не даємо вам Батьківщини, бо її ви повинні набути тяжким трудом свого серця і розуму. Не даємо любові до людини, бо немає любові без прощення, а прощення є тяжкий труд, і кожен повинен взяти його на себе. Ми даємо вам одне, даємо прагнення до кращого життя, якого нема, але яке колись буде, до життя по правді й справедливості. І може бути, це прагнення приведе вас до Бога, Батьківщини і Любові".

Перша у світі газета, створена дітьми для дітей - це теж ідея Януша Корчака. Це був щотижневий додаток до варшавської сіоністської польськомовної газети "Наш Пшегльонд" - "Малий Пшегльонд" (видавався з 1926 року). У передмові до нього Януш Корчак писав: "У часописі буде висвітлюватися все, що стосується школярів і школи. А редагуватися він буде так, щоб не давати образити дітей і стежити, щоб у всьому була справедливість. У ньому буде три редактори. Один старий (лисий і в окулярах), щоб не було безладу. Другий - молодий для хлопчиків і одна редакторка - дівчинка - для дівчаток. Щоб ніхто не соромився, відверто й голосно говорив про свої образи, турботи і журбу. Кожен може прийти, розповісти й написати все, що він хоче, на місці, в самій редакції". Уже в перший рік ця газета мала 200 постійних кореспондентів, а листів надходило від 8 до 10 тисяч.

В усіх педагогічних працях Корчак нагадував дорослим - учителям і батькам, що дитина має право, як особистість.

ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА:

· Бути такою, як вона є

· Помилку

· Протест

· Власність

· Таємницю

· Висловлювання своїх думок

· Самостійну організацію свого життя

· Участь в розмовах про неї і висновках

· Використання своїх достоїнств і приховування своїх вад

· Пошану її незнання і праці пізнання

У Києві Корчак розпочав писати свою всесвітньо відому книгу "Як любити дитину", яку створив здебільшого на київському матеріалі. І було б добре встановити пам'ятний знак або меморіальну дошку на одному з "корчаківських" будинків, що зберігся в столиці - на Володимирській, 47.

З передмови до книги "Король Матіуш Перший":

"Отже, коли був таким, як на цій фотографії, то сам хотів зробити все, про що тут написано. А потім забув, і зараз уже старий... А фотографію таку дав, бо важливо, коли ж справді хотів бути королем, а не коли пишу про короля Матіуша. І гадаю, що ліпше давати фотографії королів, мандрівників і письменників, коли вони ще не були дорослі і старі, бо так здається, що вони відразу стали мудрі і ніколи не були малими. І діти думають, що не можуть бути міністрами, мандрівниками і письменниками, але то неправда..."

"Я нікому не бажаю зла, не вмію, просто не знаю, як це робиться".

Учителю: "Будь сам собою, шукай власний шлях. Пізнай себе перед тим, як захочеш пізнати дітей. Перед тим, як накреслювати коло їх прав і обов'язків, звітуй перед собою про те, на що здатен ти сам. Ти сам - та дитина, яка повинна раніше, ніж інших, пізнати, виховати, навчити себе".

"Я часто думав про те, що значить "бути добрим"? Мені здається, добра людина - це така людина, яка має уяву і розуміє, як то воно іншому, уміє відчути, що відчуває інший".

У часи Другої світової війни нацистський режим спричинив до того, що у Європі позбавили життя близько 6 мільйонів євреїв. Януш Корчак міг врятуватися. Але разом з єврейськими сиротами пішов на смерть 5 серпня 1942 року. На камені, встановленому на місці їх загибелі у концтаборі Треблінка, напис: "Корчак і діти".

У повоєнні роки в багатьох країнах світу (Польщі, Швейцарії, Голландії, Японії, Ізраїлі, Австрії, Бразилії, Україні та ін.) були створені корчаківські організації, що об'єднують людей різних професій, національностей, віровизнань - усіх, кому дорогі гуманістичні ідеали Корчака. З 1994 року в Києві діє Українське відділення Корчаківського товариства. Його база - у Кловському ліцеї, де зібрано найбільше книжок Корчака різними мовами. Діти з українського Корчаківського руху влітку відвідують міжнародний дитячий табір, що понад 30 років діє у Корчаковому, неподалік польсько-німецького кордону. Цього року учні Кловського ліцею разом з викладачами відкрили єдину в Україні постійно діючу виставку пам'яті Януша Корчака.