Выставка Истоки Толерантности

головна

Фото та звіти виставок у містах

РОДИНА ГЛАГОЛЄВИХ
о. ОЛЕКСАНДР ГЛАГОЛЄВ 1862 – 1937

«...Любов до Бога як до Джерела життя, єдино достойного предмета потягу людини, утвердження і прихистку людини і сили її, повинна бути вищою від іншої любові, повинна панувати над всіма стремліннями людини; але необхідним проявом її є любов до ближніх наших, і як ні тіло без душі, ні душу поза тілом не можна назвати людиною, так немислима й істинна любов до Бога без супутньої їй любові до людей».

о. О.Глаголєв

Київський священик, духовний письменник, учений-богослов, глибокий знавець давньоєврейської мови і біблійної історії. Автор багатьох церковно-історичних і богословських праць, зокрема, класичної праці про ангелів. Професор, ректор Київської Духовної академії. Знав близько 18 мов. Служив у храмі Миколи Доброго на Подолі в Києві.
Коли відзначали 30-річчя вченої діяльності отця Олександра, як згадував отець Сергій Сидоров, – «храм Миколи Доброго був переповнений депутаціями і тими, хто молився… Католицькі патери, протестантські пастори, мулли, рабини, професори і старці, юнаки й подільські перекупки, студенти і селяни з приміських сіл – усі зібралися цього дня, щоб виразити ювілярові любов і пошану».
Під час єврейського погрому в Києві 28 жовтня 1905 року отець Олександр з другом, настоятелем церкви святих Бориса і Гліба отцем Михайлом Єдлинським, у священичому вбранні, з хрестом у руках вийшли назустріч вируючій юрбі і зупинили її, влаштували молебень.
1913 року в Києві відбувся відомий процес над лук'янівським прикажчиком Менделем Бейлісом, якого чорносотенні сили Росії звинуватили у вбивстві з ритуальними цілями 12-річного православного Андрійка Ющинського. Ця справа мала надзвичайний розголос, її збиралися використати як привід для всеімперського єврейського погрому. Цим сподіванням не вдалося здійснитися. Серед присяжних засідателів були і неписьменні селяни, проте, як люди глибоко віруючі, вони не могли судити неправдиво. Бейліса було виправдано. Отець Олександр Глаголєв, знавець Тори й івриту, переконливо довів, що жодним словом Тора не закликає до пролиття чужої крові.
1922 року, уже на радянському судовому процесі над Петроградським митрополитом Веніаміном (Казанським), звинуваченим в опорі радянській владі, його адвокат Гурович заявив червоним суддям, що він, єврей, щасливий засвідчити повагу православному духівництву, що відстояло в особі Олександра Глаголєва правду на київському процесі.
Перший раз О.Глаголєва заарештували в 1931 році. Через 6 місяців його випустили, але в 1937 знову арештували. По-звірячому допитували. 25 листопада 1937 року він мученицьки загинув під час допиту в Лук'янівській тюрмі. У справі – жодної підписаної ним записки. Ніхто не був ним «обмовлений». Тіло родичам не видали. Похований отець О.Глаголєв у спільній могилі на Лук'янівському кладовищі. Його особисті речі, ризи, книги (в тому числі і «Труди Духовної Академії») згоріли під час пожежі. Але не згоріла добра пам'ять про цю прекрасну людину.

РОДИНА ГЛАГОЛЄВИХ о. ОЛЕКСІЙ ГЛАГОЛЄВ 1901 - 1972

На одній з будівель Національного університету "Києво-Могилянська академія" на вулиці Волоській, 8/5, корп. 4 є пам'ятна дошка: "У цьому будинку 2 червня 1901 р. в сім'ї протоієрея Олександра ГЛАГОЛЄВА, видатного вченого, професора i ректора Київської Духовної Академії, закатованого в 1937 р., народився протоієрей Олексiй ГЛАГОЛЄВ - ПРАВЕДНИК МИРУ". Син репресованого священика, Олексій Глаголєв, незважаючи на добру освіту, працював звичайним робітником на заводах, завжди допомагав тим, що потребував допомоги. 1932 року його ненадовго арештували, відправили на примусові роботи. На деякий час він був позбавлений права голосу. Тільки в 1936 році поступив у вуз - на математичний факультет педагогічного інституту.

Друга п'ятирічка радянської держави була оголошена "п'ятирічкою знищення релігії". Піонерів навчали роз'яснювати старшим облудність "опіуму для народу". Учителі були змушені фіксувати, хто з учнів ходить до церкви. Ще на початку 20-х років було зруйноване монастирське життя, вчинені репресії проти духовенства. Церкви руйнували або ж влаштовували в домах Божих склади та хліви. Велика антирелігійна кампанія прокотилася Україною в 1929-30 роках. За рік було закрито 533 церкви, костьоли та синагоги. У цей час загинуло найбільше храмів, часом першорядних як для української, так і для світової культури. На середину 1930-х років в Україні залишилося всього 9 відсотків культових споруд, порівняно з 1913 роком.

Родина Олексія Глаголєва завжди допомагала нужденним, особливо у час Голодомору 1932-33 років. 1941 року, коли з приходом німців можна було вийти

з релігійного підпілля, Олексій Глаголєв прийняв священичий сан. Він і його паства порвали з митрополитом Сергієм, що задекларував лояльність радянській владі, перестали возносити його ім'я і одними з перших пішли в Катакомбну Церкву, яка 1927 року відділилася від РПЦ. Понад 70 років тому від "радянізованої" РПЦ відділилася і так звана РПЦ за кордоном (центр - у Нью-Йорку), яка не визнає цілком одержавлену Московську Патріархію. Отець Олексій став настоятелем Покровської церкви на Подолі. З його рукопису "За други своя" можна довідатися про Київ восени 1941 року, про пекельний жах, у який за кілька днів нацистської окупації перетворилося місто.

"...У напрямку єврейського кладовища, підкорюючись німецькому наказові, потяглися безперервним потоком десятки тисяч євреїв. Тут були і квітучі, здорові юнаки й дівчата, і згорблені, старезні діди, і слабкі налякані жінки, і діти різного віку, навіть немовлята. Багато хто з них були розкішно вбрані й везли на ломових підводах цілі гори коштовних речей, інші, бідніші, самі везли свої речі на возиках і в дитячих колясках, треті тягли свої пожитки, навантаживши їх не тільки на себе, але й на своїх малих дітей, четверті вели або несли своїх хворих і калік. Їх обганяли легкові фургони, на яких здійснювали свою останню земну подорож відомі київські професори, лікарі й адвокати-євреї".

З першої ночі трагедії Бабиного Яру дім Глаголєвих і храм святої Варвари стали ковчегом спасіння для багатьох єврейських сімей. У своїх спогадах Отець Олексій описав, кого і як він з дружиною Тетяною Павлівною врятував від смерті.