Сергій Аверинцев :: 1937 - 2004
Філолог, культуролог, член-кореспондент Російської академії наук, Голова Російського біблійного товариства, Академік Всесвітньої академії культури та Папської академії суспільних наук, почесний професор Києво-Могилянської академії. Досліджує і перекладає твори пізньоантичної, ранньохристиянської і середньовічної літератури середземноморського регіону (в тому числі й візантійської, латинської і сирійської). Перекладає європейську прозу і поезію ХХ століття.
Аверинцев стверджує, що європейську ідентичність слід шукати на перетині класичної грецької традиції і традиції юдейської, які, розвиваючись автономно, усе ж завжди утверджували першість інтелекту і духу. Недарма одна з праць ученого зветься "Афіни і Єрусалим".
2001 року Сергій Аверинцев був нагороджений премією сенатора Джованні Аньєллі "За діалог між культурними всесвітами". Цю премію присуджують раз на два роки представникам світової інтелектуальної еліти за сприяння міжнародному діалогу і пошук спільних цінностей у річищі утвердження ідеалів демократії і миру. Вочевидь, цю нагороду Аверинцев отримав передусім як православний мислитель, що бере участь у міжнародному діалозі, в тому числі й з католицьким світом.
Мову творів Аверинцева називають не тільки одним з найзначніших явищ у гуманістиці останніх десятиліть, але й одним з найсвітліших. Для Сергія Аверинцева є дуже характерним відчуття відповідальності, яку зумовлює слово, коли його вимовляє людина. Про це він, зокрема, писав в одній зі своїх статей, що має назву "Відповідальність перед цілим".
1999 року у видавництві "ДУХ І ЛІТЕРА" вийшла друком книга Сергія Аверинцева "Софія-Логос. Словник", де викладені основи християнської культури у вигляді енциклопедичного словника.
"Синтез словника Аверинцева виявляє ті властивості його складових, які раніше тонули у розривах загального контексту, ізольовані одна від одної непроглядним мороком ідеології. Читач переживав справдешній шок, коли серед пустопорожніх вод "Великої радянської енциклопедії" натрапляв на скелю Аверинцевої статті - "Логос" або, скажімо, "Любов". Незабутні зустрічі: серед темряви напівправд у океані напівзнань розкидані по всіх усюдах статті Майстра завжди поставали як високі та надійні острови особливої гірської породи, кришталево ясного мислення. Вбираючи сьогодні ці "острови" єдиним поглядом, ми читаємо на мапі доби: Архіпелаг Аверинцева".
Костянтин СІГОВ
Сергій Аверинцев досліджує поряд з історією любові на землі також історію зла - тоталітаризм, та його вплив на суспільну свідомість, на повсякденне життя людей і на їхню духовність. Одним з наслідків режимів несвободи, серед яких - "червоний" радянський режим, є розірвані зв'язки між поколіннями. Мислитель зазначає, що в сьогоденні залишилося багато радянських стереотипів. І щоб вивільнитися з них, слід передусім прислухатися до думки старших, які прожили життя і багато що бачили на своєму віку. Будь-яка суперечка з батьками спонукає мислячу людину заново переглянути власну позицію, бути готовою до діалогу. І таким чином убезпечитися від однозначності й бездумного повторення кинутого кимсь гасла.
"У нових роботах, які поряд зі Словником увійшли до книги "Софія-Логос", слово Аверинцевського архіпелагу продовжує історичну тяжбу з рабськими навичками думки і мовлення, з безміром насильства архіпелагу ГУЛаг, що до сьогодні покриває нашу мову від парламенту й преси до сім'ї та школи. Енциклопедичні праці Аверинцева є не лише осередком золотого запасу академічних знань: вони значно розширюють історичний досвід покорення тоталітарної ідеократії".
Костянтин СІГОВ
...Ніхто не обіцяв нам, що тоталітаризм не повернеться, а якщо він усе ж таки повернеться, то прийде у зовсім інших формах, під іншими гаслами. Людський матеріал, який йому потрібен - це люди, готові бадьоро підхоплювати та хором повторювати пропоновані слова; які це слова - не так важливо, вони можуть бути взятими із бездоганно ліберального набору. Ніколи не забуду демонстрації віденських молодих людей, що скандували: "Eins, zwei, drei - Palestine frei!" Перед якими проблемами стоять реальні євреї та реальні араби! - а тут - жодних проблем, їм усе пояснили по телевізору - eins, zwei, drei! Якщо я в чомусь вбачаю небезпеку нового, "повзучого" і спочатку, можливо, зовсім безкровного тоталітаризму, то це в такому настрої. Їх вивчили не слухатися старших, - але тим більш некритично слухатися генераційної моди, якій уже ніхто не може суперечити. А тому проситимемо у Бога, щоб важкий, часом такий, що засмучує, діалог поколінь не перервався...
...Подолання тоталітаристського минулого - це завдання, що теоретично стоїть перед усіма народами з тоталітаристським досвідом... Один з уроків, що їх винесли з аналізу тоталітарних безумств, полягає в тому, що безумством є будь-яка система розмірковувань, коли вона стає некритичною щодо себе. Для будь-якого критицизму справа честі передусім - тверезий погляд на себе...
...Я відчуваю в собі тривогу щоразу, коли зустрічаю в молодого покоління, що виросло в умовах, далеких від тоталітаризму, і так багато, здавалося б, чуло про несправедливість саме до євреїв, - ту саму готовність надто довірливо, без найменшого відчуття особистої відповідальності підхоплювати і хором вигукувати підказані медіальним механізмом істини, якими свого часу так широко користувалися і гітлерюнген, і комсомол...
...Єдиним щепленням, що дає імунітет проти можливості нового тоталітаризму, лишається чуття особистої відповідальності за кожне своє слово і чин, а тому - недовірливість до навіювання, до гіпнотичних пасів масових впливів...
...ЛЮБОВ, інтимне і глибоке почуття, устремління на іншу особистість, людську спільноту чи ідею. Любов обов'язково містить в собі порив і волю до постійності, що оформлюється у етичній вимозі вірності. Любов виникає як найбільш вільне і остільки не передбачуване вираження глибин особистості; її не можна силоміць ні викликати, ні подолати. Важливість і складність явища Любові визначаються тим, що в ньому, ніби у фокусі, перетнулися протилежності біологічного й духовного, особистісного й соціального, інтимного й загально значимого... Утім, якими б не були різними за своїм психологічним матеріалом Любов, якою матір любить своє новонароджене немовля, Любов, якою закоханий любить свою кохану, і Любов, якою громадянин любить свою батьківщину, все це є Любов, що відрізняється від усього, що тільки "схоже" на неї - від егоїстичного "потягу", чи "переваги", чи "зацікавлення". "Істинна сутність любові полягає в тому, щоб відмовитися від усвідомлення самого себе, забути себе в іншому я і, однак, в цьому ж зникненні й забутті вперше набути самого себе і опанувати самим собою" Гегель, Твори, т.13, М.,1940, с.107.
Зі статті "ЛЮБОВ" у словнику "Софія-Логос |
Матеріали виставки
«Джерела толерантності»
--------------
Вступ 
Митрополит Андрей Шептицький
Родина Глаголєвих. о. Олександр Глаголєв
Родина Глаголєвих. о. Олексій Глаголєв
Януш Корчак
Сергій Аверинцев
Петро Григоренко
Василь Єрошенко
Микола Лукаш
Дітячий табір «Джерела толерантності»
Солідарність політв'язнів у радянських концтаборах |
