Роблячи висновки з всіх трагедій людства можна подумати, що світ був створено не досконало. Але я не повністю погоджуюся з цим тверженням. Тому, що більшість наших проблем створюємо ми самі. Отже світ досконалий. Не досконалі люди.
На мою думку, всі ми одинакові, але й водночас різні. Бог усіх людей наділив одинаковими рисами характеру, відчуттями. В кожного з нас є частинка доброго і злого. Але люди використовують свої цінності по різному. Часто особа бачить в собі більше злого йде до своєї мети причиняючи шкоду іншим. Так і А.Гітлер, щоб завоювати весь світ – навчив інших людей дискремінаційно ставитись до євреїв.
Спогади про ці роки є дуже болючими, але ми не маємо про них забувати. Часи ІІ Світової війни минули вже давно,а дискремінація далі існує. Я дуже рада, що брала участь в проведенню екскурсій. Тому, що сама багато чого зрозуміла з цього матеріалу, а доносити його до інших людей було хоча важко, але приємно. Я дуже вдячна організаторам Всеукраїнської асоціації вчителів історії і суспільних дисциплін “Нова доба”.
І я впевнена, що кожне серце тих людей, які відвідали цю виставку, стискається ще сильніше, коли згадує про 1929 – 1945-ті роки.
Наконечная Светлана
-------------------------
Я йду в майбутнє і живу майбутнім,
Та озираюсь у минуле знову й знову.
Колись було так боляче і страшно,
Та й зараз світ не повен весь любові…
І в почуттях далекій глибині
Вчувається той голос знов мені,
В уривчастих звучаннях і в тремтінні
І перед мною бродять чиїсь тіні.
Не хочу вірити! Кажу собі, не хочу
Що це не сон був довгий серед ночі,
Усі криваві ріки й смерті крики
Будуть у моїй пам‘яті навіки.
Хто справді зможе Голокост збагнути
Чи зможе він без серця далі бути?
Не зможу й я забути щиру Анну
Її ласкаві очі і усмішку останню.
Чом доля так нещадно поступає:
Одним дає, а в інших забирає?
Чому через одну людину:
Її ненависть, гордість чи провину
Невинних стільки знову й знову гине?
В ненависті я буду невблаганна
Не знаю, буде пізно це чи рано:
Нема прощення вбивцям твоїм Анно!
В житті жорстокім, наче цвіт жоржини
Розквітла ти ще дівчина-дитина,
Але зів‘яла квітка дуже рано
Життя буває справді невблаганним.
І сльози знов на очі линуть, Анно,
Нехай же твоя смерть буде остання.
Учениця 9-А класу
Бережанської ЗОШ 1
Копаниця Лідія
-------------------------
Пройшло зовсім не багато часу як ця виставка залишила наше місто. Але мабуть у серці кожного із нас екскурсоводів залишилась приємна згадка про неї. Коли мені запропонували взяти участь у цьому проекті я і не задумувалася про те, що вона змінить моє ставлення до себе, і до людей. Протягом двох днів мене навчали стати екскурсоводом і я думаю, що у моєї учительки це вийшло! До того як мене запросили стати екскурсоводом виставки толерантності на прикладі „Анни Франк“ я і не здогадувалась, що на світі існувала така людина як Анна! Прослухавши історію життя Анни та її сім`ї я була вражена скільки страждання було спричинено безневинним людям.
Я щиро вдячна та задоволена за те, що взяла участь у цьому проекті. Тому, що на мою думку ми молодь повинні знати своє минуле тому, що ми будемо будувати нашу Державу. Ми не повинні зробити ту ж помилку, що підчас Другої Світової війни. Адже, на даний момент людство можна винищити дуже легко. Ми не можемо допускати цієї жахливої помилки, що призвела до загибелі та страждань стільки людей!!!
Я дякую за все і надіюся, що ця виставка змінила не тільки мене саму, але й моїх слухачів. І залишила хоч маленький спогад у серцях моїх відвідувачів.
Дуже дякую!!!
МАРТА Копина
-------------------------
Я дуже рада, що мені випав шанс побувати у ролі екскурсовода. Вивчаючи цю виставку я переносилась у минуле і переживала ці жахливі події разом з Анною Франк і її родиною. Коли я вперше почула цю історію, я була дуже вражена. Я не могла зрозуміти, як таке могло бути, але було…
Крокуючи стежкою виставки, я дізналась про ще одну сторінку, Другої світової війни, про яку я ще не знала – це голок- ост – масове винищення єврейського народу. Я вивчала які умови проживання були у єврейських сім'ях і взагалі їхні переживання і турботи. Мене переповнювали почуття хвилювання і співчуття. Я захопилась образом цієї наполегливої дівчинки, яку не полишала надія на те , що вона все-таки вийде з цього сховища на вулицю, піде до школи…Вона жила надією.
І ось коли я дізналася всі деталі, мені випала можливість поділитися своїми знаннями з іншими. Тобто провести екскурсію. Я вжилася у цю роль дуже добре. І мені приносило це задоволення – спілкування з людьми. Це залишиться у моїй пам'яті назавжди .
Ковальчук Надія
-------------------------
Мені випала можливість спробувати себе в ролі екскурсовода на виставці ”Джерела толерантності”. Я задоволена, що взяла участь у цьому заході, який допомагає відвідувачам не лише більше дізнаватися про відомих людей-толерантів, а й виховувати в собі найкращі людські якості і пізнавати, що таке толерантність.
На мою думку, ця виставка є дуже актуальною в сучасному житті. Саме тепер, коли на світі з’явилося стільки зброї, ненависті до інших, неправди, агресії, що все це легко і швидко може знищити всіх нас.І тому взаєморозуміння між людьми є надзвичайно важливим для досягнення миру на Землі, створення картини, в якій усі народи, усі релігії, різні особистості жили б в злагоді.
Мені здається, що відвідуючи подібні заходи, цікавлячись мовами і культурами інших народів, ми ближче пізнаємо світ, який сформувався навколо нас, і зможемо досягти гармонії між людьми. Недарма дивізом табору ”Джерела толерантності”є : ”Пізнати, щоб полюбити!”.
Проводячи виставку, я звернула увагу, що діти мого й трохи молодшого віку, хоч і з цікавістю слухають розповідь про виставку, але не до кінця розуміють її важливість, а люди старшого віку, які мають життєвий досвід,більш доступно сприймали екскурсію.
Я вважаю, що виставка є повчальною і сподіваюсь, що моя екскурсія змусила слухачів справді збагнути джерела толерантності й навчитися виховувати її в собі.
Федорук Руслана
-------------------------
Отзывы гидов г. Теребовля
Мені дуже пощастило, що довелося приймати участь у такому цікавому, захоплюючому заході. Дуже приємно було отримати знання, а потім поділитися ними зі своїми друзями, однолітками, знайомими та навіть родиною. До того ж нашій групі дістався дуже цікавий матеріал «Анна Франк та винищення євреїв після Першої світової війни». Поїздки в Тернопіль мені запам’ятаються на все життя. Адже саме там я навчилася вести екскурсії, а в житті ці навики мені можуть допомогти. Познайомилася з багатьма цікавими людьми.
Анна Франк-символ. Символ життя після смерті. Ця дівчинка справила на мене дуже велике враження. Мені сподобалась її наснага до життя, її бажання існувати на цьому світі. Коли я прочитала щоденник Анни, я не хотіла усвідомлювати, що вона та її сім’я були розстріляні. Адже так трохи залишалося до їх визволення.
Також я була зворушена фотографіями, на яких розстрілювали єврейський народ. На основі цих переживань, я склала вірш, що стосується Анни Франк:
Анна Франк-маленька дівчинка
Згоріла в полум’ї голок осту,
Бажала в житті спалахнути, як зіронька,
Але їй це не вдалося.
Хотіла бути, як всі діти,
Любити, читати, бачити життя,
Та її розстріляли нацисти,
Вона натерпілася й до того сповна.
Перед смертю два роки у сховищі жила,
Писала щоденник від горя.
Опублікувати пізніше хотіла,
Щоб вийшла ціла історія.
Бідолашна не встигла, померла,
Лише батько лишився в живих -
Опублікував він її щоденника
І дізнались мільйони про них.
Я дуже вдячна Юлі Вікторівні, яка була нашим вчителем, наставником, яка змогла проникнути в наші душі, зацікавити та зарядити всіх своєю позитивною енергетикою. Завдячуючи їй ми почерпнули багато цікавого та пізнавального.
Також вдячні своєму вчителю історії Марії Євгенівні за те, що зібрала нас, та організувала цю захоплюючу поїздку у Тернопіль.
Спасибі за все!
Підготувала учениця 10 В класу
СЗШ I-III ступенів м. Чорткова
Остафійчук Уляна
-------------------------
Я рада, що прийняла участь у роботі виставки, котра дала мені змогу не лише торкнутися трагічної сторінки Великої книги історії людства, проникнути духом того часу, донести до відвідувачів думки, відчуття, сподівання тих людей, про котрих розповів нам щоденник Анни Франк.
Переконана, що усі, хто уважно слухав мою оповідь і переглядав виставкові матеріали, чітко сформували своє ставлення до будь-якого прояву фашизму, неонацизму.
Завдяки цій виставці я відкрила у собі нові здібності: вміння володіти увагою аудиторії, розвивати риторичні навички, будити у відвідувачів різномамітні почуття.
Я отримала певне уявлення про діяльність екскурсовода і хочу ще спробувати себе у цій ролі аби люди глибше пізнали свою історію.
Данчук Юлія, екскурсовод виставки «Анни Франк»
-------------------------
Я, Деців Юлія, екскурсовод виставки «Джерела толерантності» в м. Теребовлі.
Дні, які виставка була у нашій школі, стали для мене незабутніми. Кожна екскурсія була надзвичайною. На одній з екскурсій зі мною трапився дуже цікавий випадок. Проводячи екскурсію учням п’ятого класу, мене трішки збила з думки їх реакція на мою розповідь про теорію любові та самотності Сергія Аверинцева. Вони дуже здивувалися, як це їм, таким маленьким, я розповідаю про любов. Але я зуміла донести, що любов може бути не тільки між хлопцем та дівчиною, а й між матір’ю та дитиною, братом та сестрою.
Мені дуже сподобалося бути в ролі екскурсовода. Я дуже рада, що мені випав шанс відвідати курси екскурсоводів.
-------------------------
Я Слободян Маріанна, екскурсовод виставки «Джерела толерантності» в м. Теребовля.
Будучи екскурсоводом, мене переповнювали якісь нові відчуття, враження. До того як я пройшла ці курси, мені здавалося, що бути екскурсоводом легко. Проте згодом, коли виставка приїхала в наше місто, я дійсно побачила, як це важко. Я переконалася на власному досвіді, що бути гарним екскурсоводом – це зовсім не просто. За той період, коли я була екскурсоводом, я набралася великого досвіду спілкування з людьми різних вікових категорій. Особливо цікаво було працювати з дітьми, адже вони виявилися уважними слухачами. Завдяки цим екскурсіям я стала більш сміливішою і впевненішою.
-------------------------
Я, Яцух Юлія, екскурсовод виставки «Джерела толерантності» в м. Теребовля.
Мої враження від екскурсії.
Рідна земля. Яке щастя, що вона є, що гріє нас своїм теплом. Славна Україна своїми неозорими ланами, тихими зеленими гаями, повноводними ріками, вишневими садами.
Та найбільше і найцінніше її багатство – люди: хлібороби, косарі, робітники, воїни. Одні сіють хліб, інші прикрашають рідну землю будівлями, треті захищають її від ворогів, а четверті примножують культуру рідного народу і, самі того не усвідомлюючи, виховують свідомість нації.
Зовсім недавно в нашій школі організувалась виставка «Джерела толерантності», в якій ми брали неабияку участь. Познайомившись із вимогами, історією, пізнавши і відчувши самі сутність толерантності, нам випала найпочесніша місія – передати усі наші знання, переживання – іншим. Мені здається, що вперше ми свідомо йшли на дорослі кроки, працювали над собою, своїм розумом і прикладом поведінки, емоційними і захоплюючими розповідями, щирим і добрим словом екскурсовода виховували інших. І яке задоволення було від того, коли відчували, що наша праця, наші старання – не були даремними. Адже плекаючи в собі толерантність, «люди із подрібнених уламків розколотого ненавистю і спотвореного неправдою світу» творять цілісну і чисту картину душі, в якій є місце для щастя, доброти, любові і милосердя.
Саме на виставці ми дізналися про відомих людей – педагогів, священиків, літераторів, військових і мандрівників, творчий шлях яких допоміг усім нам збагнути джерела толерантності, своїми вчинками виховували толерантність і в нас самих.
Вийшовши з народних надр, вони кликали інтелектуальні сили нації йти в народ і там шукати джерела для боротьби за національне відродження, щоб українство жило власним і повним життям.
Саме їхній приклад, їхня самопожертва і непримиренна позиція будили свідомість народу, кликали його до боротьби за державність.
Назавжди запам’ятаємо ми слова митрополита А.Шептицького: «Я так дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плаче, потішити кожного, хто слабкий та немічний, оздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний… Я хотів би стати всім для всіх, щоб усіх спасти… Справді, молитва – ціле життя.
Звичайно, у кожного своя доля, свій вибір, кожний грає свою мелодію, але дійсно як чудово, коли мелодії кожного, наша поведінка, принципи і погляди, наші внутрішні переконання гармонійно зливаються у спільній симфонії життя.
-------------------------
Приймаючи участь у проекті „Джерела толерантності” я багато чого дізналася нового і зрозуміла, що є найважливішим у нашому житті. Я зрозуміла, що кожна людина є неповторною і має прожити гідне життя, залишивши щось хороше після себе.
Потрібно творити добро іншим, але робити це не заради винагороди. Треба вміти відчувати чужий біль. Сильна людина виражає свою великодушність у своїх вчинках, а слабка тільки на словах.
Я вважаю, що толерантність – це перш за все терпимість, яку потрібно виховувати у кожному із нас. Цю терпимість потрібно проявляти у всіх аспектах життя. Це має бути повага до жінок, дітей, старших, до людей інших національностей і культур. Але це не означає, що люди мають терпимо ставитися до соціальної несправедливості чи відмовлятися від своїх переконань, а це означає, що кожна людина вільна дотримуватися своїх позицій, визнаючи таке ж право за іншими.
Толерантність – це перехід від культури війни до культури миру. Ми повинні всі про це пам”ятати, адже мир неможливий без терпимості.
Отже я вважаю, що наше покоління повинне виховувати у собі доброту, повагу, терпимість до інших людей, для того щоб уникнути суперечок, міжусобиць і творити щасливе майбутнє.
Учениця Теребовлянської ЗОШ 1-3 ступенів №2
Якубишин Наталя
-------------------------
Я, Пшибила Наталія, екскурсовод виставки «Джерела Толерантності» в місті Теребовля дуже дякую організаторам освітнього проекту «Навчання толерантності на прикладі історії Голокосту» за надану можливість «попрацювати» екскурсоводом.
Вперше почувши про цей проект від своєї вчительки історії Денисової Людмили Петрівни, я думала, що виставка буде присвячена виключно Голокосту. Але згодом виявилося, що насправді вона присвячена толерантності. На реальних прикладах з минулого я побачила на які жертви можуть піти відчайдушні люди заради інших, дуже часто незнайомих, жертвуючи не лише собою, своїм життям, але й своїми рідними. Переховуючи людей, людинолюби знали про муки, які їх чекають у випадку викриття, та, незважаючи на це вони продовжували свою справу – захист нужденних.
Коли ми з дівчатами проводили виставку, то наш колектив помітно здружився. Ми вперше відчули, як це «ходити на роботу», тобто, в певному сенсі, відчули себе дорослими. Але одне з найголовніших – ми вкусили шматочок того життя, яке вже чекає нас, але ніхто нас у ньому не чекає.
Ще раз величезне «Дякую» організаторам та всім людям, які мають хоч найменше відношення до цієї виставки. Саме завдяки Вам я дізналася про толерантність, бо до цього навіть не чула такого слова, про багатьох видатних людей, яких нажаль більшість не знає,тобто розширити свій кругозір, а також дала можливість поділитися своїми знаннями з іншими.
Ваша виставка навчила мене любити себе такою, яка я є, решту людей, не боятися говорити перед великою кількістю людей, додала мені почуття відповідальності, допомогла познайомитися з багатьма цікавими людьми, а найголовніше,- я стараюся і буду старатися робити все, щоб зробити цей жорстокий світ хоча б на капельку добрішим.
Пшибила Наталія, екскурсовод виставки «Джерела Толерантності» в місті Теребовля
-------------------------
Я, Уляна Перескоцька, екскурсовод виставки “Джерела толерантності ” в місті Теребовля.
 |
Я дуже рада за те, що мені випала чудова нагода вести екскурсію “Джерела толерантності ”. Насамперед для себе я взяла багато чого цікавого, повчального, незабутнього. Визнати права кожної іншої людини на її інакшість, самобутність – справа нелегка, адже треба ще визнати щось інше крім своїх власних переконань. А чи зможе це зробити кожна людина? Я змогла, і зуміла донести ці поняття до інших людей і найголовніше те, що Вони мене почули.
Звичайно, в кожній екскурсії не обходиться без “казусних” ситуацій.
Ось одного дня я ведучи екскурсію, дійшла вже до Петра Григоренка – борця за права і свободу кримських татар. І тут, після мого закінчення про нього розповіді, один з слухачів говорить: “Петро Григоренко” – українець, боровся за права і свободу кримських татар, а що ж взамін? Кримські татари нас називають “хохлами”! Ми для них “хохли”. Із цієї ситуації потрібно було вийти делікатно, що мені і вдалося.
Спасибі Юлії Вікторівні за те, що виховала справжніх толерантних дітей. |
-------------------------
Враження екскурсоводів Чортківської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №7, які проводили виставку
«ДЖЕРЕЛА ТОЛЕРАНТНОСТІ»
З 01.03 по 14.03 2008 року
Я, Созанська Уляна, недавно мала змогу взяти участь в освітньому проекті «Навчання толерантності на прикладі Голокосту» і була гідом на виставці «Джерела Толерантності».
Я вважаю, що цей проект є дуже важливим для багатьох людей, адже вони мають право знати про історичну несправедливість щодо людей єврейської нації. Влада Гітлерівської Німеччини всяко негативно налаштовувала своїх громадян проти євреїв і повела політику Голокосту, спрямовану на винищення єврейського народу.
Але знайшлися люди, які готові були навіть віддати своє життя заради спасіння інших людей, незважаючи на те, якої вони національності.
Під час самої екскурсії всі відвідувачі виставки із величезною зацікавленістю слухали історії про життя різних людей. Проте я хочу розповісти про екскурсію, що справила на мене найбільше враження. Її я проводила своїм однокласникам. Не буду приховувати: мої однокласники не є великими інтелектуалами, а тому на уроках часто порушують дисципліну. Проте, під час проведення екскурсії вони дуже уважно слухали і розглядали постери. Їх справді зацікавила виставка! А після моєї розповіді багато хто із них залишився, ставлячи мені чимало запитань, на які я, на моє превелике здивування, з легкістю відповіла.
Найбільше відвідувачів зацікавили історії В.Ярошенка, Я.Корчака, митрополита Шептицького, М.Лукаша, солідарність політв’язнів. Варто зазначити, що виставка не пройшла для моїх однокласників даремно. Кожен з них почерпнув із неї для себе чогось невидимого, повчального, такого необхідного для кожної людини! Вони стали добрішими і чуйнішими, стали більш толерантними до інших. Я дуже сподіваюся, що й інші наші відвідувачі зрозуміли необхідність толерантності.
Мені дуже сподобалася виставка, адже вона несе розуміння необхідності вміння домовлятися. Адже, як говорила нам Юлія Вікторівна Смілянська: «Ми всі пливемо в одному човні і якщо будемо його розхитувати, то всі потонемо».
Якби з’явилася така можливість, то я із величезним задоволенням взяла б ще участь в інших виставках. Я дуже ретельно готувалася до проведення виставки, проте без допомоги Сторожук Світлани Орестівни, нашої вчительки історії, я б не впоралася із поставленими переді мною завданнями.
Від імені відвідувачів, а також від свого, хочу щиро подякувати Юлії Вікторівні Смілянській, а також іншим людям, які працювали над виставкою. Вони допомогли нам зрозуміти, що найголовніші у житті цінності – це саме життя, людяність, взаєморозуміння та взаємодопомога. Велике Вам спасибі!
Екскурсовод Созанська Уляна,
учениця 9А класу Чортківської ЗОШ –ІІІ ст. №7
-------------------------
Я, Гадиняк Марічка, була одним із екскурсоводів виставки «Джерела Толерантності».
Перш за все, я дуже рада, що мала змогу взяти участь у проекті та відкривати відвідувачам все нові та цікаві глибини історії: благородство та мужність сім’ї Глаголєвих; готовність до самопожертви заради єврейських дітей-сиріт дитячого лікаря, педагога, письменника Януша Корчака; Василя Єрошенка, який показав нам приклад справжньої любові до людей, яку він відтворив у своєму вірші:
«Доки житиму - хай він горить,-
Мій вогонь - то любов до людей»;
велику заслугу перед народом митрополита Андрея Шептицького, солідарність політв’язнів, які жили в концтаборах в нелюдських умовах, при цьому залишались людьми; про безстрашного борця за права кримсько-татарського народу Петра Григоренка; геніального перекладача Миколу Лукаша.
Було дуже приємно, коли люди, які приходили на виставку, уважно слухали, дивилися зацікавленими очима, давали питання.
Найбільше відвідувачів цікавили трагічні долі Василя Єрошенка, Януша Корчака. Виставку відвідало більше тисячі осіб. Надіюсь, що в їхніх серцях залишився добрий слід і пам’ять про цих відомих людей.
На мою думку, виставки такого роду дуже потрібні для сьогоднішнього нашого суспільства. Адже Толерантність – це єдність у різноманітті, а формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, свобода думки, совісті та переконань. Відвідувачі почули такий заклик: «Давайте будемо толерантними один до одного і світ стане добрішим!»
Як гасло згадую слова М.Лукаша:
«Так тримати!
Не перероджуйтесь в людей,
Що скаженіють від ідей».
Щиро дякую організаторам виставки. З неї я почерпнула для себе дуже важливий урок.
Екскурсовод Марічка Гадиняк,
учениця 9Б класу Чортківської ЗОШ І-ІІІ ст.№7
-------------------------
Виставка «Джерела Толерантності» була присвячена відомим людям, які сповідували ідеї толерантності. Мені дуже пощастило, адже я була на цій виставці екскурсоводом. Дізнавшись багато нового і цікавого про відомих людей, я дійшла висновку, що толерантні люди, це ті, які розуміють самобутність інших, визнають їх право на інакшість, зрозуміла, що толерантність – це єдність у різноманітті, що роз’єднує людей зло, а об’єднує нації – людяність. І це розуміння я старалася донести до тих людей, які приходили на виставку.
У перші дні виставки мене дуже переповнювали емоції, враження, адже так прекрасно володіти величезною кількістю інформації про людей, які дійсно заслуговують на повагу і донести її до слухачів. Виставка справді зацікавила учнів, вчителів та інших відвідувачів, небайдужих до проблем людяності в сучасному світі.
На мою думку, виставка «Джерела Толерантності» в нашій Чортківській ЗОШ №7 пройшла просто грандіозно, адже всі відвідувачі були задоволені відвідинами, а екскурсоводи отримали величезну кількість емоцій. Такі виставки потрібно проводити якомога частіше, адже приклади з життя людей, про яких розповідала виставка, вчать нас людяності, добра, вчать толерантності.
Екскурсовод Доскочинська Ірина,
учениця 10А класу Чортківської ЗОШ –ІІІ ст..№7
-------------------------
У холодні березневі дні для мене засвітило сонце. І це сонце – участь у культурно-освітньому проекті «Навчання толерантності на прикладі Голокосту», в рамках якого проходила виставка «Джерела Толерантності».
Ця виставка внесла кольорові барви в наше щоденне життя. Адже мене запросили бути екскурсоводом на цій виставці. Але, щоб бути гідом, потрібно спочатку пропустити інформацію крізь себе, зрозуміти її суть. Спочатку самому екскурсоводу потрібно було навчитися толерантності, бути людяним, добрим, поважати інших. Бути екскурсоводом виставки «Джерела Толерантності» - це не просто добре розповідати про життя багатьох відомих людей (Глаголєвих, Єрошенка, Корчака, Шептицького, Григоренка, Лукаша, Аверенцева), це, насамперед розуміння того, для чого ми це розповідаємо. Отже, я веду до того, що самі екскурсоводи повинні бути толерантними, а вже потім навчати інших.
Надзвичайно мене вразило те, що навіть наймолодші відвідувачі виставки були нею захоплені. Вони із широко розплющеними очима слухали розповіді екскурсоводів, вражені виставкою, навіть я поводилась схоже до них. Скільки б разів я не переглядала постери, не перечитувала історії життя відомих людей, кожного разу я по-новому сприймала цю інформацію.
Екскурсовод Крунь Соломія,
учениця 9 Б класу Чортківської ЗОШ І-ІІІ ст.№7
-------------------------
Провівши виставку «Джерела Толерантності», на якій я була екскурсоводом, я намагалась донести до слухачів одну із найважливіших рис людського характеру - толерантність.
Ця виставка була присвячена відомим людям, які віддавали своє життя служінню іншим людям. Для себе я зробила висновок, що толерантність дуже необхідна в наш час, щоб люди навчилися домовлятися між собою, щоб знову не було війни.
Цю виставку відвідало більше тисячі осіб. Відвідувачами були люди різного віку. Найбільше мене вразило те, що незважаючи на різницю у віці, вони охоче слухали життєві історії про людей, які були зображені на постерах, про всіх без винятку, адже багато фактів з їхнього життя відвідувачі почули вперше.
Особливо слухачів зацікавили Януш Корчак, митрополит Андрей Шептицький, Микола Лукаш, солідарність політв’язнів, Сергій Аверенцев.
На мою думку, виставки такі потрібні для нашого суспільства, тому, що толерантність – це розуміння людиною іншої людини, і навіть готовність до самопожертви заради іншого.
Хочу подякувати організаторам виставки, директору інституту Юдаїки Юлії Вікторівні Смілянській та вчителю історії Чортківської ЗОШ І-ІІІст.№7 Сторожук Світлані Орестівні, які допомагали нам у підготовці та проведенні виставки.
Екскурсовод Романець Оксана,
учениця 10А класу Чортківської ЗОШ І-ІІІ ст.№7
-------------------------
Я, Онищук Наталя, була екскурсоводом виставки «Джерела Толерантності». Насамперед, я хочу сказати, що дуже рада, що була одним із екскурсоводів. Хочу подякувати організаторам цієї чудової виставки. Для себе я дізналася багато нового про митрополита А.Шептицького, перекладача М.Лукаша, письменника, мандрівника В.Єрошенка, правозахисника П.Григоренка та інших людей, життя яких було присвячене служінню іншим людям. Під час виставки я сама уважно слухала розповіді інших екскурсоводів, щоб почерпнути щось для себе.
Відвідувачі були різного віку: як молоді так і малі, а також дорослі. Дуже приємно було, коли вони уважно слухали, з блиском в очах вдивлялися в постери. На мою думку, слухачам найбільше сподобались історії з життя Василя Єрошенка, розповідь про самопожертву Януша Корчака, про солідарність політв’язнів, про незвичайну долю Петра Григоренка.
Я вважаю що потрібно частіше проводити такі виставки, які вчать людей порозуміння, взаємоповаги, толерантності.
Екскурсовод Онищук Наталя,
учениця 9Б класу Чортківської ЗОШ І-ІІІ ст.№7
-------------------------
У березні, в нашій Чортківській ЗОШ І-ІІІ ст. №7 проходила виставка «Джерела Толерантності» на якій я, Почекайло Наталя, була екскурсоводом.
Насамперед, я хочу подякувати організаторам виставки, зокрема Юлії Вікторівні Смілянській, а також нашій вчительці історії Сторожук Світлані Орестівні.
Мені дуже пощастило, що я взяла участь у роботі цієї виставки, адже я дізналася багато цікавого та повчального про життя багатьох людей, які все своє життя присвятили іншим людям і змогла ці знання донести до відвідувачів виставки.
Протягом всієї виставки ми жодного разу не згадували слово толерантність, але в кінці екскурсії відвідувачі зрозуміли, що саме життя людей, про яких ми розповідали є прикладом служіння іншим людям, прикладом толерантності.
Також відвідувачів зацікавив Табір Толерантності, який діє на Закарпатті у містечку Хуст, адже у цьому таборі відпочивають діти різних національностей, кожного дня вони організовують дні різних національних культур та релігій, знайомляться з традиціями та звичаями різних народів, які проживають в Україні.
Вони вже з дитинства вчаться розуміти і поважати людей інших націй і народностей. Я думаю, що Дні культури різних народів та уроки толерантності потрібно частіше проводити в наших школах. Так ми будемо знати більше про інших і будемо більше цінувати своє.
Екскурсовод Почекайло Наталя,
учениця 9Б класу Чортківської ЗОШ І-ІІІ ст.№7
-------------------------
Отзывы гидов г. Кременец
З виставки «Джерела Толерантності» я багато чого нового почерпнула для себе. До цього часу я дуже мало чула про Голокост і євреїв, тому що в школі ми це ще не вивчали. Коли до мене на екскурсію приходили діти 5-6 класів, я думала, що їм не буде цікаво, але прослухавши історії про Василя Єрошенка, все далі і далі їм ставало цікавіше, вони слухали «з відкритим ротом» все нові і нові історії. Також діти написали свої відгуки і побажання.
Особливо я, після проведення екскурсій, стала більш впевненішою. І зрозуміла, що ділитися інформацією з іншими - це не тільки корисно, але й приємно. І я сподіваюся, що цей досвід пригодиться мені у майбутньому.
Циганюк Галина
-------------------------
Весна…Така чудова пора року. Розпускається і оживає все після зимової сплячки. І ось, до нас у ліцей завітала виставка на тему „Джерела толерантності”. Ця експозиція про життя людей, які не просто жили, а жили з однією метою - спасіння людського життя. Я захоплююсь цими особистостями, їхніми вчинками, моральними цінностями. Коли я про них розповідала, у мене виникало таке відчуття, ніби це близькі мені по духу люди. Я все переживала разом з ними: їхні радості і біди, їхні поразки і перемоги. Я б пишалася тим, якби була знайома хоча б з однією з цих особистостей. Коли я проводила екскурсію, то намагалася доступно, з почуттями передати інформацію, щоб вона залишила у пам'яті слухачів якийсь слід. Я дуже задоволена, що цю виставку відвідала велика кількість людей з різними поглядами на життя. Для мене це була найбільша нагорода.
Ковальчук Алла
-------------------------
Мені, звичайно, дуже сподобалася виставка «Джерела толерантності» , вона мене багато чого навчила. По-перше, я дізналася багато чого про єврейські погроми. По-друге, для мене дуже цікаво бути екскурсоводом: доносити до слухача відчуття сміливості і людяності на прикладі сім’ї Глаголєвих, зі співчуттям розповідати історію нещасливого кохання сліпого Василя Єрошенка, про загибель Януша Корчака і його дітей-сиріт, з цікавістю описувати будинок Миколи Лукаша і його ліжко із словників, також захопливу розповідь про Сергія Аверинцева і рукавички на резинках. Безперечно, все це дуже захоплює і після від’їзду виставки в моєму серці панувало відчуття, що я втратила щось дуже дороге для мене, адже ми з іншими дівчатами-екскурсоводами вклали сюди стільки праці!
Одного разу зі мною сталася дуже кумедна історія: я проводила екскурсію учням другого класу і після завершення до мене підійшла маленька дівчинка і своїм тоненьким голосочком так щиро і відверто сказала: «Дякуємо вам, пані Надія!». Я була дуже здивована, але повністю впевнена, що моїм слухачам сподобалося!
І тепер в мене з’явилася нова мрія: я дуже хотіла б потрапити в Табір Толерантності, адже він допоможе мені знайти друзів з інших країн, дізнатися про деякі їхні звичаї. Мені все дуже сподобалось і я стала набагато впевненішою в собі!
Паньків Надія
-------------------------
Назавжди закарбуються в моїй пам’яті моменти, коли я була наділена повноваженнями "миротворця", коли я мала змогу зрушити стереотипи, переконання, за якими безліч людей живуть і вірять до сьогодні. І не просто живуть, а істинно вірять в них. Як чудово було бачити очі дітей, і знати, що в даний момент я можу змінити щось у їхньому житті, поглядах. І знаєте, я повірила, що все ще можна змінити, навести на дорогу толерантності, адже у мене на допомогу є Великі біографії Великих людей, таких як Василь Ярошенко, Петро Григоренко, Микола Лукаш. І повірте, я зрозуміла одну нехитру істину: віддай людині крихітку себе, і за це душа поповнюється світлом. Оті люди, що кричать «націоналіст», не розуміють, що я зуміла поєднати любов до мого народу з любов’ю до всіх народів світу. Я дуже задоволена тим, що мала змогу бути екскурсоводом, і надзвичайно хотіла б продовжити свою практику в майбутньому.
Гіпська Катерина
-------------------------
|
